Мій розчарований погляд на “Погляд”

Чи бачить “Погляд” колоду у власному оці, чи помічає лише в інших тріски?! Навіть пам’ятаючи про все хороше, що тільки могло бути, ніколи і нікому не дозволяйте витирати об себе ноги.

ЕКСКУРС В ІСТОРІЮ “КОЛОДИ”

Наприкінці червня 2018 року під низку вихідних придбала в одному із турагентств Київщини путівку до Закарпаття (договір, на щастя, зберігся). На жаль, та подорож для мене видалася невдалою – глибока рана від порізу, численні кабінети чужої мені ужгородської лікарні, щеплення, перев’язки… Згодом Сніданок 1+1, знімаючи сюжет про подорожі та турагентства, беручи у мене коментар, зафільмував ті неприємні для мене миті.

І коли в голові вкотре тяжіло єдине запитання : “За що ж мені то все і стільки», у мудрого Всевишнього вже була готова відповідь: «А щоб захистити тебе ж саму від того, чого не бачиш, від того, чого не чуєш”…

Паралельно у той же час в ІА «Погляд», де на той час працювала, готували черговий випуск газети, однак без моєї участі. Повернувшись з “відпочинку” я ще тривалий час проходила реабілітацію вже на Київщині, на що теж є належні підтвердження.

Для липневого номеру газети той, хто готував його (містер Ікс), дістав матеріал із т.зв. папки “Помийниця” (куди, зазвичай, скидаються всі чорнові, чуткові версії, матеріали колег, а потім вже належним чином опрацьовуються) і надрукував у газеті не зовсім достовірну інформацію, логічно, не зазначивши імені автора публікації. Посадовець, про якого йшлося у надрукованій статті, звернувся до адвоката, а та в свою чергу, щонайперш, надіслала запит до агенції: а хто ж є автором “шедевру”.

ПРО ТВОРЦЯ “КОЛОД”

Щоб прикрити некомпетентність випускового редактора, а відтак і своє “козирне” місце людського організму директор ІА “Погляд” Ярослав Маляренко відписав адвокатові (мені, з якою щодня стикався по 100 разів на день при цьому не сказав ні слова!), що автором є Ольга Аверіна (керівник навіть не увімкнув мізки написати справжнє прізвище журналіста агенції, яке змінилося вже більш як півроку), що мовляв, це її самодіяльність, бо ж редакційного завдання як такого він не ставив.

Виникає запитання, а чи існує взагалі журнал редакційних завдань і чи готовий Маляренко показати його МОЄМУ адвокатові? Адже на час роботи у 2018-му такого в агенції не існувало. Крім того, жодна публікація без погодження з керівництвом не виходила «в люди». А траплялося, що люди працювали і до 2-ї ночі, і у вихідні. То це теж була самодіяльність?! Тож про яку таку самодіяльність він фантазував – лиш одному йому відомо.

Але чого чекати від людини, яку незадовго до «Погляду» гучно звільнили із займаної посади, адже було за що; чого чекати від того, хто “здав” Центр творчості дітей, МАЙЖЕ без жодного зиску для власної шкури; і у той час, коли я писала низку статей і відстоювала інтереси дітей всього Приірпіння, він тихесенько наді мною похихикував; це той самий Маляренко, який регулярно і без зазрінь совісті витягував у співробітників кошти із т.зв. преміальних конвертів, та що там…- це той, хто навіть по відношенню до рідної матері має тяжкі гріхи. Чого ж хорошого чекати від ТАКОГО створіння?!

І ніде б і ніхто не взяв би того “працівничка” на роботу, бо добре знають його “бойові подвиги” в регіоні, а в Києві й поготів – там же працювати треба. Тож знайшов прихисток для себе і для членів своєї родини у друга дитинства Олексія Зіневича, який дав у його директорські руці таку потужну “іграшку”, як “Погляд”. А не маючи ні належної освіти, ні досвіду, він з тією іграшкою такого витворяв. Нехай то все залишиться за кадром.

“СВОЮ ВИНУ НА ІВАНЦЯ ЗВЕРНУ?”

Так в “Іванця” є докази про непричетність до того дійства. А що є в Маляренка, крім “резинової” “совісті”, крім недостовірних свідчень? Хоча, є ще підтримка друга, якого він, до речі, не вперше підставляє. Бо понад 30 тямущих професіоналів звільнялися головно з “Погляду” саме через Маляренка (про що майже кожен інформував і Олексія Зіневича): хтось не витримував його пліток, хтось підлостей, хтось несправедливих рішень, а хтось замаленької зарплатні (бо власне Маляренко ще й копійкою любив покерувати і покарати).

Звісно, що я мала розмову з Олексієм Зіневичем, для якого та ситуація була неприємною, адже він завжди докладав максимум зусиль задля позитивного іміджу компанії, для підвищення професійного рівня працівників, підтримував у тяжких життєвих ситуаціях. Та й лже-лист Маляренка, м’яко кажучи, його не порадував. Мене ж запевнив, що все буде добре і просив, щоб я у ті юридичні справи не втручалася. 

Згодом отримала запрошення на іншу роботу, що власне й було недобросовісними людьми використано проти мене.

Жодних судових повісток я не отримувала, жодних дзвінків від юристів «Погляду» мені не надходило.

Минуло 2 роки… З тиждень тому отримала повідомлення від банку про блокування моїх рахунків. Виявляється стільки часу тривали суди і мене таки зробили винною у тій горе-публікації і зобов’язали сплатити омовленій “Поглядом” людині компенсацію.

Сказати, що то стало несподіванкою – нічого не сказати. Майже рік перебуваю у декретній відпустці. Ніяких фінансових надходжень не маю (свідченням чого є зарплатні табельні листки з місця роботи).

Ціна питання – п’ять тисяч гривень. Можливо б, за інших життєвих обставин я б і сплатила їх, хоча знову таки наголошую, що до того матеріалу НЕ МАЮ ЖОДНОГО ВІДНОШЕННЯ. Більше того, з людиною, про яку подали недостовірну інформацію, до виходу матеріалу була в нормальних людських стосунках.

Олексію Зіневичу озвучила своє бачення виходу із цієї ні для кого не приємної ситуації, на що він запропонував створити спільний чат і поговорити. З ким? З Махляренком? Про що? Про його брехню, підлість, некомпетентність чи я не знаю, кого прикривали?!

То що це – змова деменція, махлярство, наклеп, вседозволеність, ігнорування і закону, і суто людського?! А ось на ці запитання вже дасть відповіді МІЙ адвокат.

Переконана, що справедливість є не лише у Бога, а й у цьому світі, однак тут за неї варто добряче і пекельно боротися. Правда, Андрій Нєбитов, справедливість завжди перемагає? 

свідомлюю, що на противагу до чиєїсь “резинової” “совіст” неодмінно слід одягати металеві налікотники! Жаль, що витрачений на боротьбу час можна було б спрямувати на щось прекрасне чи корисне. Одначе дякую за життєвий досвід.

Тож сумлінне, старанне, добросовісне виконання професійних обов’язків нікому не гарантує уникнення халеп.

Головне: НЕ МОВЧАТИ, А НАДАВАТИ КОЖНОМУ МАХЛЯРСТВУ РОЗГОЛОСУ, щоб подібне ніколи і ні з ким більше не трапилося!

Новини

Зіневич обдурив виконавчу службу і визнав, що “Погляд” розповсюджує фейки

Власник ІА «Погляд» Олексій Зіневич визнав, що його агенція розповсюджує недостовірну інформацію. Це він підтвердив у листі...

Головний лікар Ірпеня звинуватив Зіневича у розповсюдженні фейків

Директор КНП “Ірпінська центральна міська лікарня” Антон Довгопол спростував неправдиву інформацію видання “Київвласть”...

Зіневич першим із українських корупціонерів потрапив під санкції США

Першим із українських корупціонерів під американські санкції потрапив Олексій Зіневич, якого США позбавили...

Провайдер «Бест» більше не надаватиме послуг телебачення

Національна рада з питань телебачення і радіомовлення оголосила провайдеру «Бест», який належить Олексію Зіневичу, попередження за ретрансляцію...